Наш народ споконвіку відзначався своєю волелюбністю, прагненням до
створення незалежної держави. Вінцем цих прагнень стало возз’єднання Східної і
Західної України. Воно визрівало віками страждань і поневірянь і дійшло аж до
21 століття. За волю і незалежність України загинули десятки тисяч кращих українців.
22 січня цього року Україна відзначає 97
річницю з дня проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та
Західноукраїнської Народної Республіки. Акт Злуки, закріплений в Універсалі
Директорії УНР, унормовував омріяні попередніми поколіннями ідеали української
соборності, визначивши: «Збулися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали
кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка.
Однині народ Український, визволений могутнім поривом своїх власних сил, має
змогу об’єднанням дружніх зусиль всіх своїх синів будувати нероздільну,
самостійну Державу на благо і щастя всього її трудового народу».
Молюсь за тебе Україно
Молюсь за тебе кожен час
Бо ти у нас одна-єдина
Писав в своїх віршах Тарас
Молюсь, - казав він, щоб у тебе
Не було між людьми війни
Щоб завжди було чисте небо
На нашій стомленій землі
Щоб завше у садку смерека
Весняним квітом під вікном цвіла
І прилітали з вирію лелеки
Щоб гомін хвиль послухати Дніпра!
